У грі хокеїстів мінського «Динамо» намітилася явна криза. Поступившись «Нафтохімікові», динамівці вперше в нинішньому чемпіонаті жодного разу не зуміли уразити коміра суперників і завершили чотирьохматчеву виїзну серію, набравши в ній всього 2 очки при загальній різниці шайб 9 — 15 (перемога над череповецкой «Северсталью» — 5:4 в овертайме, поразки від казанського «Барса Ак» — 2:5, катеринбурзького «Автомобіліста» — 2:5 і нижнекамского «Нафтохіміка» — 0:1). Що сталося з командою? Це питання ми поставили фахівцям нашого хокею.
Сергій Шитковський–старший, кращий бомбардир в історії білоруського хокею:
— Я навіть не знаю, що і сказати про гру «Динамо». У мене просто немає слів. Вийшли на матч з «Нафтохіміком» какие–то безвільні. Чи то втомилися фізично, чи то морально вихолощені. Раніше хоч бігали, старалися, а тепер куди що поділося? Абсолютно сіра команда, з якої виділити можна лише Андрея Мезіна. Нічого не скажеш, молодець, вийшов після травми, відіграв упевнено, виручив. Мабуть, приустал Джеф Платт, раз так довго не може намацати свою гру. Але я головним чином ніяк не зрозумію тренерів, які постійно випускають в основному складі Ярослава Чупріса. Цей нападаючий провів 25 матчів і жодного разу навіть голевої передачі не віддав! До речі, про передачі. Ви поглянете, як динамівці грають в більшості. Які вони передачі один одному віддають? Таке відчуття, що не бачать, де у партнера ключка. Професіонали, відомі хокеїсти, а грають, як десятирічні хлопці.
Владимир Копати, колишній захисник збірної Білорусі, мінського «Динамо» і «Нафтохіміка» з Ніжнекамська:
— Остання гра у виконанні «Динамо» мене не вразила. З «Ак Барсом» виглядали упевненіше. «Нафтохімік» спочатку вибрав оборонну тактику, і уразити ворота мінчанам було складно. Чесно, я не чекав кризи в грі команди, адже зовсім недавно «Динамо» показувало інший хокей. Спад в грі — результат відсутності у складі хокеїстів, які визначають гру колективу. Складний в команди Марека Сикори і графік, але акцентувати увагу на нім не варто. Тренерський штаб повинен був це передбачати, знав про щільний календар. Не дивлячись на невдалу гру, мені дуже імпонує гра Петера Подхрадськи. Він прекрасно бачить майданчик, володіє хорошим кистьовим кидком. Думаю, що сьогодні Петер кращий гравець оборонного плану в команді. Не згоден з критикою і на адресу Давида Петрашека. Про себе він відмінно заявив ще в чемпіонаті Швеції, тому уболівальники чекали від нього всього і відразу. Але грає він добре, проводить на майданчику багато часу. Хочеться вірити, що перерва в чемпіонаті піде клубу на користь.
Юрій Никонов, професор, заслужений тренер Білорусі по хокею:
— Динамівцям ні в якому разі не можна докорити в небажанні грати. Вони стараються, намагаються закинути, але доки что–то не виходить. Напевно, фізично «підсіли» до кінця року. Крім того, не змогла команда уникнути травм. Ця біда дуже сильно відбилася на грі колективу. Так, хлопці невпевнено виглядають в більшості, але для нормальної спецбригади колективу не вистачає стабільних гравців. Воротарське питання зараз теж актуальне. Спочатку Роберт Еш виручав, демонстрував хорошу гру, але у нього не було нормальною предсезонки, тому, відігравши на натхненні, він просто втомився. Не можна залишити без уваги організаційні питання. Ви поглянете, команду то до Бобруйська відправлять, то ще абикуди. Для всіх умови однакові, але потрібно розуміти, що всі ці тривалі перельоти позначаються на фізичному стані спортсменів.
Олександр Шумідуб, колишній воротар мінського «Динамо» і збірної Білорусі:
— Мені не стільки образливо, скільки неприємно за гру близької мені команди. Каких–то претензій воротарям пред’являти не можу. І Еш, і Мезін голкіпери високого рівня, діють упевнено. Але попереду не видно логіки, в обороні грають на відбій. Сподіваюся, що Марек Сикора все-таки знайде вирішення проблем. Шкода, але не помічаю командної єдності. Пам’ятається, коли пітерський «Зеніт» святкував на рідному стадіоні чемпіонське, італійський тренер Лучано Спаллетті на знак солідарності з уболівальниками і гравцями оголив торс, а пізніше було сказано, що тренер зміг підпорядкувати це сузір’я гравців командній ідеї, колективній грі. У нас це сузір’я не виглядає єдиним монолітом, а часом здається, що кто–то просто тягне на себе ковдру.
Автор публікації: Тарас ЩИРИЙ