Сенсації не сталося. ЦСЬКА при всіх неладах і катаклізмах, які останнім часом повалилися на московську команду, не перестає бути грандом європейського баскетболу, що наочно і продемонстрував перед особою майже 12 тисяч глядачів, що заповнили трибуни «Мінськ–арени».
Надія на паркеті знов ангажованого для проведення матчу Єдиної ліги ВТБ головного спорткомплексу Білорусі жила рівно 10 хвилин чистого ігрового часу. Поки армійці освоювалися в новій обстановці і вирішували, як саме гратимуть. Мінчани ж із самого початку вийшли битися. І доки гранд розгойдувався, Мелвін Сандерс встиг покласти в корзину москвичів декілька шедевральних м’ячів, Шон Кинг в кращих традиціях самого себе поставити гостям пару «банок», а Олександр Кудрявцев явити публіці божевільний настрій. Спробу, результатом якої сталі дві виграні «Мінськом» чверті, публіка оцінила. І думається, цього разу точно нікому не прийде в голову шукати в баскетбольному аншлагу (наша арена знов встановила рекорд Єдиної ліги ВТБ) підступи ворогів і ознаки підключення адміністративного ресурсу. На трибунах цього дня думали зовсім не про втрачений суботній вечір, а про баскетбол. І події, що відбуваються на майданчику, оцінювали по гідності.
— Уболівальники у вас просто чудові, — міркував на післяматчевій прес-конференції форвард ЦСЬКА Андрій Воронцевіч. — Під такі овації набагато приємно виходити на майданчик, ніж коли в спину тобі летять пляшки, запальнички і інші предмети.
Свято на мінській вулиці закінчилося в третій чверті. Після перерви що включили «другу передачу» Рамунас Шишкауськас і Треджан Ленгдон поступово зуміли не лише наздогнати господарів, що пішли у відрив, але і відібрати у них важелі управління подіями, що відбуваються на майданчику. А в того, що зловив кураж ЦСЬКА навіть в Євролізі знайдеться трохи рівних суперників.
— Результат загалом закономірний: ЦСЬКА команда дуже високого класу з відповідним складом і можливостями. Але мені б дуже хотілося, аби сьогодні переміг «Мінськ–2006», — що приїхав в числі почесних гостей олімпійський чемпіон і кращий разигривающий століття білорус Іван Едешко виробив символічне вкидання м’яча, а після матчу поділився враженнями від візиту на батьківщину. — Навіть при такому результаті ця гра має велике значення для всього білоруського баскетболу.
Отже свою перемогу на паркеті «Мінськ–арени» чемпіон Білорусі, думається, все ж взяв. 13 очок відставання від ЦСЬКА — це саме той результат, який у суперників викликає пошану, а у уболівальників віру в світле завтра. До речі, наступний матч в Єдиній лізі ВТБ «Мінськ–2006» проведе 5 січня, коли в столицю подарує українське «Дніпро». І вже в цьому матчі команда постарається порадувати своїх залицяльників чем–то великим, ніж просто красивою грою.
До речі
Фінальний матч Кубка Білорусі між жіночою командою «Мінськом–2006» і «Горизонту» повинен був стати свого роду «розігріванням» перед наміченим на вечір «десертом», проте функцію свою виконав навряд чи. Самим інтригуючим моментом зустрічі, прошедшей при практично порожніх трибунах (чом би, спрашивается, не об’єднати два матчі в один повноцінний вечір баскетболу?) і упевненою перемогою «2006–х», що завершилася несподівано, стала сутичка між Брук Куїнан і Юлею Дурейко, трохи перерісша в справжній «тафгайский» поєдинок. Продовження колотнечі за участю вже готових вискочити на майданчик запасних гравців удалося уникнути. Та і саме дівча після матчу на питання про причини агресії лише опускало очі: «Самі не чекали». Тренери ж причини інциденту рекомендували шукати в суддівстві. «Знаючи Юлю Дурейко, можу сказати: аби довести її до такого стану, потрібно дуже постаратися, — міркував головний тренер «Горизонту» Анатолій Буяльський. — Я не коментую суддівство, але якщо в матчі відбуваються подібні інциденти, значить, арбітри все ж далеко не всі контролюють на майданчику. А головна причина криється в тому, що нам потрібно почати нарешті серйозно сприймати жіночий баскетбол і проводити подібні матчі у відповідній обстановці і з відповідним рівнем організації».
Автор публікації: Дмитро КОМАШКО