Зима. Потягнуло на солоне

Зіпсоване взуття, пошарпані покришки і корозія на днищі автомобілів — так виглядають наслідки «пересолу» наших доріг.

Робочий ранок нині для мене починається з того, що я старанно відчищаю черевики від чіпких соляних розлучень. Зіпсоване взуття, пошарпані покришки і корозія на днищі автомобілів — так виглядають наслідки «пересолу» наших доріг. Не дивлячись на те що вже давно з'явилися інші способи позбавлення від ожеледиці, наші шляховики до цих пір застосовують перевірений роками натрій хлор. З початку морозно–ледяного періоду лише під ноги мінчанам висипали декілька вантажних поїздів солі. Невже їй немає альтернативи?

— Ми почали активно боротися з обмерзанням з кінця листопада. За цей час лише чистій солі ми використовували близько 1.000 тонн, — розповідає директор «Ремавтодора» району Фрунзе Мінська Чеслав Завадський. — Аби був зрозумілий масштаб — це приблизно 17 вагонів у вантажному поїзді. І це лише по одному району. Втім, існують норми, які ми дотримуємо. Скажімо, песчано–соляной суміші дозволено сипати не більше 500 грамів на квадратний метр. Це дозування не перевищуємо. У нас є спеціальні машини, які дозволяють наносити сіль на дорожнє покриття з дуже високою точністю. Крім того, цього року почали застосовувати склади із спеціальними добавками–«антидепрессантами», які пом'якшують негативну дію на природу і людину.

Проте галит (технічна сіль), потрапляючи в довкілля у великих кількостях, шкодить екології. Дослідження показали: бризки концентрованих соляних розчинів прискорюють процес утворення іржі в п'ять разів. А в умовах сольової корозії термін служби бетону зменшується в 2 — 3 рази. Тобто мости, шляхопроводи, та і удома, побудовані поблизу доріг, ризикують прослужити у декілька разів менше. Крім того, поступово руйнуються металеві елементи міського облаштування — ліхтарі, обгороджування, перила. Страждають зелені насадження.

— Сьогодні в Мінську 377 дерев знаходяться у стадії деградації, — зітхає голова Мінського міського комітету природних ресурсів і охорони довкілля Олександр Боровіков. — Говорити, що цю біду спровокувала лише сіль, неправильно, проте її провина, безумовно, велика. Зараз галит мало потрапляє на газони і рослини: сучасні засоби, якими оснащені шляховики, дозволяють працювати точніше. І проте. Якщо важка хура проїжджає на величезній швидкості, за нею піднімається соляна хмара, яка потім осідає на деревах. Результат видно на МКАД — руді сосни біля дороги. Ще одна проблема: коли сніг тане, велика частина солі через зливову каналізацію змивається в Свіслочь. Знову ж таки — шкода екології.

От солі і песчано–соляних сумішей швидко зношується взуття. Деколи жодні сучасні креми та емульсії не допомагають. У Москві якось пробували поливати дороги. спеціальним «розсолом». Нічого, окрім скарг і обурення з боку городян, це не принесло. Швеція експериментувала з сіллю, наполовину змішаною з цукром. Пояснення: така «приправа» на 50 відсотків уповільнює корозію автомобіля і набагато экологичнее звичайної дорожньої солі. Правда, виникла інша невдача — аби поласувати «посипанням», на траси стали виходити дикі тварини. Але в будь-якому разі такий досвід переймати не хочеться: цукор нині недешевий і «удобрювати» їм дороги — велика розкіш.

Втім, є і інші варіанти.

— У деяких країнах сіль замінюють більш екологічно чистими продуктами — гранітною або мармуровою крихтою. Але, на мій погляд, для нас це не вихід, — упевнена вчений секретар Інституту загальної і неорганічної хімії НАН Галина Бондарева. — По-перше, у нас досить часто міняється погода. У мороз крихту посиплеш, та варто потепліти — і вона може поплисти в зливову каналізацію, на дорогах знову стане слизьке. По-друге, важливий і ціновий чинник. Гранітна крихта дорожча за звичайний галита. Так, хлористий натрій провокує корозію, але його негативний вплив на здоров'ї людини сильно перебільшений. Якщо використовувати солі стільки, скільки належить по нормах, нічого страшного не станеться.

Частенько все упирається в гроші, хоча наукова думка на місці не стоїть, ідей вистачає. Наприклад, новий склад протиожеледі на основі доломіту пропонують учені БНТУ. На мінському асфальтобетонному заводі вже виготовлено 150 тонн такої суміші. Її планують випробувати цією взимку в особливо складних погодних умовах — якщо під час ожеледиці піде дощ. Які перспективи нового засобу?

— Для виготовлення цього реагенту застосовуються концентровані кислоти, процес виробництва досить трудомісткий, — продовжує Галина Бондарева. — Крім того, доломіт потрібно спеціально добувати, а сіль, якою посипають дороги, — це відходи виробництва. Знову ж таки питання ціни. Одна тонна нового засобу коштує приблизно в 7 разів більше тонни солі із спеціальними добавками. Спробувати, звичайно, можна. Проте масово використовувати «посипання» на основі доломіту, по-моєму, нерентабельно.

Загалом, схоже, нам ще не один рік доведеться терпіти розлучення на черевиках і іржу на автомобілях. Мабуть, дороги і далі нещадно солитимуть, поки нарешті не придумають інший засіб. Дешеве і ефективне.

Автор публікації: Юрій БАКЕРЕНКО

Пора по парах

Francemobile Club

Черевичок для бабусі

Стоп-сигнал

Застережливий знак

Запись опубликована в рубрике Про головне. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Комментарии запрещены.