Перед банківською системою на четвертому Всебелорусськом народному зібранні поставлені крупні завдання. Президент призвав нарощувати кредитування реального сектора економіки. Забезпечувати розширене відтворення. Перш за все в промисловості.
Судячи по статистиці останніх років, банки кредитують виробництво дуже активно. Інтерес тут взаємний: чим більше грошей на інвестиції, модернізацію, тим перспективнее і платежеспособнее підприємства. А отже, твердіше за гарантію повернення позик, вище попит на нові фінансові ресурси. Зростає виробництво, зростає банківський капітал. Виграє суспільство. Це в теорії. На практиці є нюанси. Поговориш з банкірами — побоюються за своєчасне повернення засобів. Скаржаться на проблемних позичальників, які із старими боргами не розрахувалися, а просять ще. Поговориш з промисловцями — почуєш іншу правду: банки могли б і зменшити апетити, високі процентні ставки утрудняють розвиток. Як поєднати інтереси фінансистів і виробничників?
До честі нашої банківської системи, кризу вона пережила спокійно. Наші банки на відміну від американських, британських, швейцарських не лопалися. «Тому що не займалися спекуляціями з коштовними паперами, часто «порожніми», а вкладали гроші в реальний сектор економіки, у виробництво», — аналізує начальник управління інформації Нацбанку Анатолій Дроздов. Втім, розумна поведінка наших банків, визнає співбесідник, пояснюється перш за все надпривабливістю операцій на внутрішньому ринку. «Навіщо ризикувати на операціях з сумнівними іноземними паперами, коли можна добре запрацювати на кредитуванні. Тим більше, кредит на відміну від акцій завжди має на увазі зворотність капіталу. Підприємства гарантують розрахунок заставою, власністю», — резонно помічає А.Дроздов.
Нікого не хочу образити, але в каком–то сенсі наші банківські установи нагадують анімаційного кота Василя, якого мало цікавить «Таїті», тому як і удома «непогано годують». На відміну від США і більшості країн ЄС, що додають в рік до свого ВВП по 1 — 2 відсотки, білоруська економіка у вирушаючій п’ятирічці розвивалася нестримно, прогресуючи на 9 — 11 відсотків щорік. Але і кредитні ставки у нас теж набагато вище, ніж на Заході (не 4 — 5 відсотків). Відміна адміністративних обмежень — раніше, нагадаю, вартість позики не могла перевищувати ставку рефінансування Нацбанку більш ніж на 3 пункти — дозволила нашим комерційним банкам не просто запрацювати, а добре запрацювати. У кризисному 2009 року чистий прибуток провідних гравців банківського ринку збільшився на 40 — 50 відсотків. З таким же підсумком, вважає А.Дроздов, комерційні установи закінчать і цей рік.
Порадіємо за банкірів. Але одночасно задамося питанням. Чи потягнуть наші підприємства існуючі ставки, чи зможуть вони одночасно розвиватися і гасити позики? Це питання, обмовлюся, не відноситься до таких галузей, як, наприклад, матеріально-технічне постачання і збут. Тут рентабельність на рівні 40 відсотків. З такою нормою прибутку можна погасити будь-який кредит. Якщо судити за даними Белстата, не обмежені в можливостях і зв’язківці. Рентабельність галузі на рівні 26,6 відсотка. Але що щодо промисловості? Тут показник рентабельності, за даними за січень — вересень, 10 відсотків. В той же час середні ставки по короткострокових кредитах у вересні цього року були на рівні 12,6 відсотка (ця цифра включає великий об’єм пільгового кредитування, комерційні ставки, звичайно ж, вище 12 відсотків. — Прим. В.В.). «Аби забезпечувати розширене відтворення, наші промпредприятия повинні вийти на локризовий рівень рентабельності. Це 15 — 16 відсотків в середньому по промисловості», — вважає економіст Дослідницького центру ІПМ Дмитро Крук. Як цього досягти? «Тут дві дороги. Логічно задіювати обоє. Дати підприємствам можливість формувати реальні ринкові ціни, не стримувати цей процес штучними обмеженнями, — моделює ситуацію Д.Крук. — А другий, вочевидь, в зниженні витрат. Перш за все енергоємності — це наріжне питання для нашої економіки».
Втім, є і третя дорога. На нього вказує Анатолій Дроздов: у майбутній п’ятирічці промпредприятия зможуть запозичувати за кордоном по ставках, вигідніше за тих, що на внутрішньому ринку. «Цього року Білорусь вперше розмістила єврооблігації. Завдяки цьому підвищилася впізнанність країни на світових фінансових ринках. Услід за Урядом розміщувати свої облігації за кордоном почнуть і підприємства».
Про можливий вихід наших підприємств на зовнішні фінансові ринки говорив в своєму виступі на Всебелорусськом зборах Президент. Вочевидь, відкриття зарубіжних джерел фінансування підвищить конкуренцію усередині країни. Сподвігнет нашу банківську систему перебудовуватися, працювати гнучкіше і ефективніше. Загалом пора.
Автор публікації: Віталій ВОЛЯНЮК